Кена КеллЁ. Ёнтерв'юз Реєм БредберЁ





По вопросам, связанным с использованием перевода, обращайтесь к переводчику по адресу:
E-mail: hopeodessa@farlep.net;
почтовый адрес: Украина, 65063, Одесса-63, п/я 607,



ВЁдверта розмова з видатним майстром наукової фантастики про майбутнє космЁчних подорожей, компютерне шахрайство, полЁтичну коректнЁсть Ё про те, чому вЁн завжди має рацЁю.

НавЁть у його 75 рокЁв є щось хлопчаче в Реї БредберЁ. ВЁн аж променить вЁд надмЁру енергЁї, майже завжди ходить в шортах, а у його домЁвках повно Ёграшок - вЁд статечної фЁгури БулвЁнкля на цокольному поверсЁ його лос-анджелеського будинку, до триметрового динозавра, що розташувався на його власному лЁжку в його замЁськЁй схованцЁ.
БредберЁ кохається також Ё в бЁльших Ёграшках. Наприклад, космЁчних кораблях (справжнЁх) Ё марсЁянах (уявних). Його сивина й усмЁхнене, румяне обличчя заважають сприймати його серйозно. Аж ось вЁн заговорює, Ё ти розумЁєш, що перед тобою - великий допитливий розум, який охоплює всю галактику. Його твори подЁбним чином збивають людей з пантелику. Ранню творчЁсть Рея БредберЁ просто не помЁтили - зрештою, це була наукова фантастика Ё тому до неї ставилися зневажливо, як Ё до комЁксЁв або любовних романЁв.
МарсЁанськЁ хронЁки, Кульбабове вино, 451° за Фаренгейтом, Ілюстрована людина та ЁншЁ твори БредберЁ вийшли в часи, коли наукова фантастика вважалась заняттям для дешевих писак з претензЁєю на письменникЁв, якЁ марнують час, занудно фантазуючи про всякЁ технЁчнЁ штукенцЁї Ё причандали. Проте БредберЁ - не зануда. Його проза пЁдноситься до рЁвня справжньої лЁтератури; вЁн заселяє свої розповЁдЁ привабливими персонажами Ё хитрими вигадками. До того ж, вЁн започаткував полемЁчнЁ теми Ё першим поставив в науковЁй фантастицЁ складнЁ запитання, якЁ ранЁше були в межах компетенцЁї лише серйозних новелЁстЁв.
СьогоднЁ, в епоху Зоряних подорожей та Х файлЁв, важко уявити життя без БредберЁ. На додачу до своїх книжок, вЁн написав понад 500 оповЁдань Ё створив сотнЁ телепостановок, а також театральнЁ вистави, опери, есеї, документалЁстику Ё сценарЁй до фЁльму МобЁ ДЁк. ВЁн читає по 50 лекцЁй на рЁк Ё цЁкавиться найрЁзноманЁтнЁшими сферами знання - вЁд науки про космос до мЁського управлЁння. Не знаєте, як покласти край масовому переселенню мешканцЁв свого мЁста? БредберЁ може запропонувати швидке вирЁшення проблеми. Ваш торгЁвельний комплекс перестають вЁдвЁдувати покупцЁ? БредберЁ навчить, як повернути їх назад. ДЁсней при створеннЁ Іпкоту Тематичний парк Центр Іпкот розташований в найбЁльшому розважальному комплексЁ, СвЁт Волта ДЁснея, який було вЁдкрито 1971 року бЁля мЁста Орландо, штат Флорида. (Тут Ё далЁ примЁтки перекладача). звертався до нього за допомогою, а НАСА НАСА (NASA) - НацЁональна аЄенцЁя з аеронавтики Ё космЁчних польотЁв США, з космодромом на мисЁ Канаверал, штат Флорида. запрошувала на мис Канаверал, читати лекцЁї космонавтам.
Проте твори БредберЁ не часто обговорюються в часописах Нью-Йорк Таймс, Нью-Йоркер, АтлантЁк або в якомусь Ёншому ЁнтелЁгентському виданнЁ. Пуристи вЁд наукової фантастики глузують з його поетичних спроб Ё метафоричної уяви. Але щоранку, прокинувшись, вЁн безстрашно прямує до друкарської машинки (компютери, скаржиться вЁн, працюють занадто тихо); ця звичка бере свЁй початок з часЁв, коли вЁн пЁдлЁтком жив у Лос-АнджелесЁ. В 1934 роцЁ через Велику депресЁю батько БредберЁ став безробЁтним Ё переїхав з сЁмєю з ВокеЄана, що в штатЁ ІллЁнойс, до Лос-Анджелеса, де знайшов постЁйну роботу Ё помешкання в самЁсЁнькому ГоллЁвудЁ. Це було чарЁвне лЁто для чотирнадцятирЁчного Рея, який на роликах їздив циганити автографи у кЁнозЁрок, на премєри фЁльмЁв Ё на прохЁднЁ кЁностудЁй.
ВЁн був рЁшуче налаштований увЁрватися в шоу бЁзнес Ё чЁплявся до Джорджа Бьорнса "Бьорнс Ё Ален" - американський сЁмейний комедЁйний дует, який бЁльше трьох десятилЁть був популярним на естрадЁ, в радЁовиставах, художнЁх фЁльмах Ё на телебаченнЁ. так настирливо, що той врештЁ використав дещо з його писань у вЁньєтках - коротеньких оповЁдках, якими завершувались радЁопередачЁ "Бьорнс та Ален". Грошей для навчання в коледжЁ вЁн не мав Ё три роки пЁсля закЁнчення школи продавав газети, кожну вЁльну хвилину проводячи в бЁблЁотецЁ або продивляючись книжки в мЁсцевих книгарнях. А ще вЁн брав уроки красного письма Ё опублЁкував перше оповЁдання (за нього вЁн отримав 13 доларЁв 75 центЁв). Власний творчий стиль вЁн знайшов у двадцять два роки, коли написав оповЁдання "Озеро", - це додало йому впевненостЁ, щоб цЁлком вЁддатися творчостЁ. ПЁд час Ёншого такого приступу впевненостЁ, вЁн запросив на каву молоденьку продавщицю з книгарнЁ. ОкрЁм МеЄЄЁ вЁн бЁльше нЁ з ким не зустрЁчався Ё 1947 року вони одружилися (вони й досЁ разом Ё мають чотирьох дорослих доньок). ДекЁлька рокЁв поспЁль вЁн животЁв на гонорари за оповЁдання, опублЁкованЁ в часописах, поки марсЁанською темою не влучив у десятку.
Його перший роман, МарсЁанськЁ хронЁки, вийшов 1950 року Український переклад Олександра Тереха (1962) був першим виданням Рея БредберЁ на теренах СРСР. (вЁн Ё досЁ користується попитом) Ё був високо оцЁнений у впливовому оглядЁ маститого КрЁстофера Ішервуда Ішервуд, КрЁстофер (Isherwood), письменник (1904 - 1986), автор оповЁдання СелЁ Боулз (Ёз збЁрки До побачення, БерлЁне!) екранЁзованого Бобом Фосом пЁд назвою Кабаре з Лайзою МЁнеллЁ в головнЁй ролЁ. за метафоричнЁсть Ё вЁдсутнЁсть традицЁйних технологЁчних подробиць, властивих бЁльшостЁ науково-фантастичних творЁв.
Незважаючи на похвалу Ішервуда, МарсЁанськЁ хронЁки створили БредберЁ репутацЁю наукового фантаста, водночас долучивши його до товариства високоталановитих Роберта Гайнлайна, Айзека АзЁмова Ё Артура Кларка, котрЁ намагалися привнести в цей жанр фантазЁю Ё респектабельнЁсть.
Наступна книжка зробила його популярним письменником - Ілюстрована людина (1951) є похмурим зображенням буквально вивернутого навиворЁт чоловЁка. 1953 року вЁн видав свЁй, на думку багатьох, найцЁкавЁший роман, 451° за Фаренгейтом Українською переклав Євген Крижевич.. Назва повязана з температурою, за якої горять книжки, а сам твЁр є нео-орвеллЁвською ЁсторЁєю про тоталЁтарне суспЁльство, в якому книжки забороненЁ. Роман став своєчасним застереженням проти антикомунЁстичної ЁстерЁї, яка охопила США. (Коли ГоллЁвудська Десятка потрапила до вязницЁ за вЁдмову дати свЁдчення перед КомЁтетом Конгресу з антиамериканської дЁяльностЁ Десять голлЁвудських кЁнопродюсерЁв, режисерЁв Ё сценаристЁв, якЁ в жовтнЁ 1947 року вЁдмовилися вЁдповЁдати КомЁтету Конгресу США щодо своєї можливої причетностЁ до дЁяльностЁ комунЁстичної партЁї США. , БредберЁ був серед тих небагатьох сценаристЁв, хто пЁдняв голос проти присяги на вЁрнЁсть, якої вимагали вЁд членЁв ГЁльдЁї .)
БредберЁ пережив "найгЁршЁ шЁсть мЁсяцЁв в життЁ" пЁсля того, як погодився написати для Джона Гюстона Гюстон, Джон (Huston) вЁдомий американський кЁнорежисер (1906 - 1987); фЁльм МальтЁйський сокЁл (1941). сценарЁй МобЁ ДЁка. Про це тяжке випробування вЁн докладно розповЁдає в спогадах пЁд назвою ЗеленЁ тЁнЁ, бЁлий кит, що вийшли 1992 року.
ПЁсля його вельми невдалої спроби переробити 451° за Фаренгейтом для театральної постановки з Чарлзом Лафтоном Лафтон, Чарльз (Laughton), вЁдомий американський кЁноактор англЁйського походження (1899 - 1962). Нагороджений Оскаром за виконання головної ролЁ у фЁльмЁ Приватне життя ГенрЁха VIII (1933)., Франсуа Трюффо зробив за цим романом кЁнофЁльм, що став Ё художньою, Ё комерцЁйною невдачею. Проте БредберЁ створив власний фЁльм, Це прийшло Ёз космосу, який серед усЁх науково-фантастичних фЁльмЁв вважається одним Ёз найавторитетнЁших. Жовтневий край - це збЁрка оповЁдань, вЁд яких робиться моторошно, в той час, як Кульбабове вино Українською переклав Володимир Митрофанов. є спогадами про його юначЁ прозрЁння.
ПопулярнЁсть БредберЁ рЁзко зросла в час буму на наукову фантастику пЁсля пуску першого штучного супутника; а коли в 1976 роцЁ на Марс сЁв ВЁкЁнг, запущений НАСА, БредберЁ проголосили пророком космЁчної ери. Разом Ёз цьогорЁчною збЁркою двадцяти нових оповЁдань, Швидше за погляд (решта 500 чекають доопрацювання для перевидання), на його рахунку загалом є 29 виданих книжок Ё два томи есеїв; але сьогоднЁ вЁн працює бЁльше, анЁж будь-коли. До того ж, вЁн пише бЁльшЁсть сценарЁїв для пЁвгодинних серЁй щотижневого "Театру Рея БредберЁ" на телеканалЁ наукової фантастики.
РедакцЁя Плейбоя вЁдправила письменника Кена КеллЁ, який вже брав для часопису Ёнтервю в Артура Кларка, поговорити з Реєм БредберЁ в його лос-анджелеському помешканнЁ. Ось що розповЁдає КеллЁ:
- Коли я пЁд'їхав до цього невеличкого будинку, побудованого сорок рокЁв тому у вЁдлюдному лос-анджелеському передмЁстЁ, БредберЁ стояв на верандЁ, лементуючи, що вчора ввечерЁ вкрали новЁсЁнький автомобЁль його дружини, який стояв "просто перед домом!". БредберЁ - один Ёз нечисленних мешканцЁв Лос-Анджелеса, який нЁколи не водив автомобЁля. Дружина МеЄЄЁ зазначила, що автомобЁль застрахований, а коли й це його не заспокоїло, пЁдсунула йому повну миску кукурудзяних баранцЁв - першу з черги. Це спрацювало, Ё незабаром вЁн перетворився на чудового оповЁдача.
ПЁд час наших щоденних розмов протягом тижня з полудня до сутЁнок, спокЁйнЁ спогади перемежалися несподЁваними емоцЁйними вибухами, коли розмова торкалася котрогось з його болючих мозолЁв - Лос-Анджелеса, полЁтики, цензури, освЁтян, бюрократЁв чи автомобЁлЁв. ВЁн завжди висловлюється рЁзко Ё часто є полЁтично некоректним, але, незважаючи на можливу непопулярнЁсть своїх поглядЁв, вЁн нечасто вЁдмовляється вЁд них. Коли вЁн згадував про логЁчнЁ рЁшення, що їх вЁн пропонував у численних есеях Ё лекцЁях, я мЁг би пояснити його популярнЁсть - вЁн настЁльки щиро захоплюється, що нагадує непосидючу дитину - великого, перерослого хлопчака, в якому багато залишилося вЁд тих часЁв, коли вЁн на роликах пЁдїхав до ОлЁвера ГардЁ за автографом. ВЁн сяяв, коли пЁдписував мЁй зачитаний примЁрник Кульбабового вина Ёз загнутими сторЁнками, який я маю з десяти рокЁв.

Кен КеллЁ: Багато хто не сприймає наукову фантастику всерйоз, проте ви все таки стверджуєте, що вона є головною лЁтературою сучасностЁ. Чому ви так вважаєте?
Рей БредберЁ: Наукова фантастика - це мрЁя. Для того, щоб заселити космос, перебудувати нашЁ, такЁ далекЁ вЁд Ёдеалу мЁста, розвязати будь якЁ проблеми, ми повиннЁ вигадувати майбутнє Ё вЁдповЁднЁ технологЁї.
К.К.: Але бЁльшЁсть людей не вважає, що наукова фантастика належить до справжньої лЁтератури.
Р.Б.: Вона не належить до справжньої лЁтератури - вона Ё є справжньою лЁтературою. Такою вона стала вЁд часЁв першого штучного супутника ЗемлЁ. І буде такою ще десять тисяч рокЁв.
К.К.: Що ж змЁнив супутник?
Р.Б.: Люди, передовсЁм дЁти, захопилися фантастикою пЁсля того, як перший штучний супутник осяяв небеса. Наступного ранку на столЁ у вчителя в якостЁ гостинця замЁсть яблука лежала книжка АзЁмова. Вперше в ЁсторЁї освЁта здЁйснювалася знизу - дЁти навчали своїх вчителЁв.
К.К.: Чому дЁти вЁдгукуються на наукову фантастику краще нЁж дорослЁ?
Р.Б.: Очевидно, дитячу уяву збуджує прихований змЁст фантастичної лЁтератури. До того ж, чи подобалося вам в дитинствЁ, щоб вам завязували шнурки? Чорта з два. Ви вЁдразу почали завязувати їх самЁ, вЁдколи цьому навчилися. Наукова фантастика свЁдчить, що людство бЁльше не потребує нотацЁй, що ми спроможнЁ на серйознЁ справи.
У цьому свЁтЁ навчати можна лише роблячи вигляд, що начебто не вчиш. Наукова фантастика надає таку можливЁсть - вчити непомЁтно. Фантастика є також чудовою можливЁстю робити вигляд, що пишеш про майбутнє, коли насправдЁ нападаєш на недавнє минуле Ё сучаснЁсть. Можна критикувати комунЁстЁв, расистЁв, фашистЁв та будь яку Ёншу очевидну Ё наявну загрозу, а вони Ё не зрозумЁють, що йдеться саме про них. Шкода, що стЁльки ранньої фантастики написано так технЁчно Ё нецЁкаво.
К.К.: ОкрЁм дЁтей, наукова фантастика цЁкавить переважно чоловЁкЁв. Чому вона не цЁкавить жЁнок до тЁєї ж мЁри?
Р.Б.: Існує двЁ раси людей - чоловЁки Ё жЁнки, - що б вам не говорили фемЁнЁстки. Життя чоловЁка умотивоване Ёграшками Ё наукою, тому що чоловЁки народженЁ без будь-якої мети у всесвЁтЁ окрЁм того, щоб породити потомство. Поза цим є багато часу, який вони мусять якось згаяти. Їм потрЁбно чимось себе зайняти. ЧоловЁки не мають в собЁ внутрЁшнього завдання, окрЁм мети продовжити рЁд. ЖЁнки ж створенЁ Ёз завданням. Вони можуть творити всесвЁт, дбати про нього, навчати, плекати його. ЧоловЁки читають фантастику, щоб будувати майбутнє. ЖЁнкам не потрЁбно її читати. Вони Ё є майбутнє.
К.К.: Такий подЁл сподобається не всЁм жЁнкам. В Ёнтервю для часопису People ви сказали, що лазернЁ диски для персональних компютерЁв створенЁ не так для жЁнок, як для чоловЁкЁв - Ё дуже швидко пЁсля цього в листах до редакцЁї вас назвали сексистом.
Р.Б.: Це правда. ВикрутЁть їм.
К.К.: Як це?
Р.Б.: А так, щоб у них нЁколи не було сексу. [СмЁється] Слухайте, та чоловЁки ж чокнутЁ. А молодЁ чоловЁки - тЁ взагалЁ ненормальнЁ. Ми всЁ любимо Ёграшки. У мене самого ЁграшкоманЁя. Я пишу про Ёграшки. В мене багато рЁзних Ёграшок. СотнЁ. Компютери - це Ёграшки, а чоловЁки люблять возитися з мудрованими безмовними штуками. Вони почуваються творчими особистостями.
К.К.: Але компютери не лише Ёграшки - це Ёнструменти для майбутнього.
Р.Б.: Люди говорять про Інтернет як про творчий Ёнструмент письменника. Я кажу: "ДурницЁ. Не пЁддавайся цьому. ГодЁ теревенити з усЁм свЁтом, займися справою." БЁлл Ґейтс з партнерами дурять нас. ПодивЁться на Windows95. Ви ж розумЁєте, що це - суцЁльне шахрайство.
К.К.: Чому це шахрайство?
Р.Б.: Тому що бЁльшостЁ людей ця операцЁйна система нЁчого не додає. До того ж, купивши систему, вони мусять докупляти й ЁншЁ програми. Тож йдеться про те, щоб люди, якЁ не можуть дозволити собЁ таких витрат, виклали сотнЁ доларЁв. ЖЁнки не купляють Windows. Закладаюся, що якщо подивитися статистику, то виявиться, що 80 вЁдсоткЁв покупцЁв - це чоловЁки. БожевЁльнЁ молодЁ, чи божевЁльнЁ старЁ чоловЁки, якЁ люблять Ёграшки.
К.К.: Як на того, хто зробив карєру, дивлячись у майбутнє, ви, схоже, скептично ставитесь до технологЁї - лазерних дискЁв, Інтернету, мультимедЁй...
Р.Б.: Головне - навчити письму Ё читанню; все це не принесе нЁчого доброго, якщо не вмЁти читати Ё писати.
К.К.: Але читати все одно доводиться - за допомогою компютерЁв люди можуть спЁлкуватися з лЁтературними творами, рухаючи сюжет туди, куди їм подобається.
Р.Б.: Не треба менЁ казати, як пишеться роман. Не кажЁть, що маєте для нього кращу кЁнцЁвку. Я не маю часу це слухати.
К.К.: Говорячи про майбутнє - ви любите говорити про космЁчнЁ подорожЁ. Ви справдЁ вважаєте, що в цьому - майбутнє людства?
Р.Б.: Так має бути. По-перше, це вЁдповЁдає релЁгЁйному прагненню до вЁчностЁ. Якщо земля загине, людство повинно бути в станЁ продовжити Ёснування. КосмЁчнЁ подорожЁ дозволять заселити ЁншЁ планети, де люди народжуватимуть дЁтей. Це так просто, так грандЁозно, хвилююче.
К.К.: Чи справдЁ людству доведеться втЁкати з землЁ? Чи вдасться зробити це вчасно?
Р.Б.: Ми вже на цьому шляху. Ми б уже мали повернутися на МЁсяць. І негайно стартувати на Марс.
К.К.: Проте зараз неможливо говорити про активнЁсть у космосЁ, оскЁльки бюджет НАСА зведено до мЁнЁмуму.
Р.Б.: Як можна дивитися пЁд ноги замЁсть того, щоб роздивлятися грандЁозну туманнЁсть в сузЁрї ОрЁона? Куди це ми вЁдсунули МЁсяць Ё чому сповЁльнили рух до Марса? Проблема, зрозумЁло, в наших полЁтиках - чоловЁках, якЁ не вмЁють мрЁяти Ё бути романтичними. В останнЁй рЁк свого президентства Джон КеннедЁ закликав нас летЁти на МЁсяць. Але навЁть вЁн зробив це не вЁд захоплення астрономЁєю. ВЁн гукнув росЁянам: "Роби, як я!" - Ё ми полетЁли. Але пЁсля того, як ми дЁсталися МЁсяця, романтика почала блякнути. А без романтики немає мрЁї. Це й не дивно - ЁсторЁя дослЁдження земної кулЁ є ЁсторЁєю розробки багатих родовищ корисних копалин. Якби можна було переконати розробникЁв бюджету НАСА, що на МарсЁ повно скарбЁв, було б зроблено все, щоб уже наступного ранку опинитися на МарсЁ, посеред первЁсного хаосу. Космос нам потрЁбен з причин, яких ми ще достеменно не зясували; я не говорю про торгЁвлю.
К.К.: ТоргЁвлю?
Р.Б.: НАСА здається, що вони повиннЁ виправдовувати свою дЁяльнЁсть з погляду прагматичностЁ. Багато корисних речей, що зявилися в продажу, виникли з розробок, повязаних з космЁчними подорожами. НАСА здається, що для того, аби залучити грошЁ на космЁчнЁ потреби, потрЁбно вдаватися до шахрайства. ДурницЁ. Це не так. КосмЁчнЁ подорожЁ надають життю сенсу, а все, що додає сенсу життю, варте того, щоб ним займатися. ЗвЁдси й бажання жити вЁчно.
К.К.: До якої мЁри можна звинувачувати НАСА в апатЁї щодо освоєння космосу?
Р.Б.: КерЁвники НАСА самЁ собЁ є найгЁршими ворогами. Вже двадцять рокЁв я благаю їх дозволити зробити для них кЁнофЁльм. БЁльшЁсть колишнЁх фЁльмЁв НАСА про програми "МеркурЁй" Ё "Аполлон" були поганими. Я хочу поєднати поетичнЁсть Ё дЁйснЁсть таким чином, щоб глядачЁ плакали, як бувало пЁсля багатьох моїх вистав, показаних на всесвЁтнЁх ярмарках. Та в НАСА нЁколи не роблять нЁчого видатного, поетичного чи вибухового, щоб показати себе з вигЁдного боку, а конгресменЁв справи НАСА не цЁкавлять, окрЁм Боба Пеквуда Сенатора-республЁканця Роберта Пеквуда в 1993 роцЁ було звинувачено в "сексуаль-ному домаганнЁ девятнадцяти жЁнок протягом останнЁх двадцяти рокЁв". ПЁсля того, як сенатський КомЁтет з етики прийняв рЁшення про його виключення, вЁн пЁшов у вЁдставку..
К.К.: Чи ви й досЁ, навЁть пЁсля того, як його змусили пЁти у ганебну вЁдставку, вважаєте Пеквуда мрЁйником?
Р.Б.: ВЁн Ё є мрЁйник. Я хотЁв би, щоб вЁн залишився в КонгресЁ. РЁк тому я пЁдтримав його телеграмою, тому що тЁ жЁнки - паскудницЁ. Вони вичЁкують двадцять рокЁв, Ё через двадцять рокЁв ображаються. Не нагадуйте менЁ про них. Таких сенаторЁв, як вЁн, дуже мало, Ё це сором, що вЁн пЁшов з Конгресу.
К.К.: В чому полягає найбЁльша помилка НАСА?
Р.Б.: "КосмЁчний човник" мав би бути побудований до початку програми "Аполлон". "Човник" є великою поштовою скринькою, це - дорога експериментальна лабораторЁя. Але зараз вЁн не так захоплює, як мав би. Спочатку вЁн мав би облетЁти навколо ЗемлЁ - саме для цього його зараз використовують. За тим його потрЁбно було б послати до МЁсяця Ё цим завершити програму. ТодЁ ми змогли б поселити людей на МЁсяцЁ Ё рухатися далЁ, до Марса. Ми потребуємо чогось бЁльшого, нЁж ми самЁ - це справдЁ як релЁгЁйна мЁсЁя. КосмЁчнЁ подорожЁ є налагодженням звязку Ёз ВсесвЁтом.
К.К.: Коли почалося освоєння космосу, чи сподЁвалися ви, що все так Ё буде?
Р.Б.: Так. Але сталося Ёнакше. Винне НАСА, винен весь уряд, а з завершенням "холодної вЁйни" щез Ё колишнЁй ентузЁазм. Дивовижно, як неймовЁрно багато молодЁ в свЁтЁ цЁкавиться цими речами Ё дивиться науково-фантастичнЁ фЁльми - ОдЁссея, 2001, БлизькЁ зустрЁчЁ Ё ЗорянЁ вЁйни, витрачає мЁльярди доларЁв, щоб переглянути цЁ найпопулярнЁшЁ фЁльми. Проте уряд зовсЁм не звертає уваги на це явище. Там завжди про все дЁзнаються останнЁми.
К.К.: Як ви гадаєте, чи ми таки повернемося на МЁсяць?
Р.Б.: СподЁваюсь це станеться ще за мого життя, тобто протягом найближчих десяти-пятнадцяти рокЁв. Але надЁя дуже мала. Хоча полЁтики й вЁдклали цю програму якнайдалЁ, сподЁваюсь, що корабель з людьми таки полетить на Марс. Ця подЁя дуже б прислужилася духовному пЁднесенню людства. Важко змусити уряд робити те, що слЁд.
К.К.: Що ви вЁдчували, коли "ВЁкЁнг" сЁв на Марс?
Р.Б.: ТЁєї ночЁ ми зЁбралися в планетарЁї КалЁфорнЁйського технологЁчного Ёнституту Невеликий приватний Ёнститут в мЁстЁ Пасадена, штат КалЁфорнЁя; вважається одним Ёз свЁтових наукових центрЁв., це було свято, наче несподЁвана вечЁрка. Ми з Карлом СаЄаном СаЄан, Карл (Sagan) - американський астроном Ё астробЁолог (1934 - 1996)., Ё всЁ решта, хто там був, не спали до ранку. НарештЁ на величезному екранЁ почали зявлятися знЁмки поверхнЁ Марса. ВсЁ були приємно збудженЁ - танцювали, смЁялися, спЁвали. БЁля девятої ранку прийшов Рой ТЁл з програми новин, пЁдсунув менЁ мЁкрофона Ё каже: "Пане БредберЁ, всЁ цЁ роки ви писали про Марс, про його цивЁлЁзацЁї Ё мЁста. Як ви себе почуваєте тепер, коли всЁ побачили, що нЁякого життя там нема?" Я глибоко вдихнув Ё вЁдповЁв - я пишаюсь, що сказав це вголос: "ІдЁоте! Телепню! На МарсЁ життя є - подивися на нас! Ми Ё є тЁ марсЁяни!"
К.К.: Ви мали вЁдчувати щось подЁбне минулого року, коли "ГалЁлей" долетЁв до ЮпЁтера.
Р.Б.: ЦЁ вченЁ просто неймовЁрнЁ. Кожного разу, коли менЁ у мЁсцЁ, подЁбному до лабораторЁй КалЁфорнЁйського технологЁчного Ёнституту, хтось показує якийсь телескоп зЁ словами: "Правда, чудовий?" я кажу: "НЁ". А коли питають: "Що ви маєте на увазЁ?" - вЁдповЁдаю: - "Це ви чудовЁ. Ви його винайшли. Ви просто генЁї".
К.К.: Що спонукає вас писати?
Р.Б.: Те, що я буду чарЁвником, я вирЁшив значно ранЁше, нЁж те, що буду письменником. Маленьким хлопчиком я виходив на сцену з фальшивими вусами, що вЁдпадали пЁд час вистави, Ё чаклував. Я й досЁ цим намагаюся займатися, - тепер, коли пишу. До того ж, письменники пишуть, бо вЁдчувають потребу, щоб їх любили. Гадаю, це можна назвати ненаситнЁстю, чи не так?
Письменництво допомогло менЁ ще одним чином. ПЁсля того, як я почав писати серйозно, я зробив найбЁльше в моєму життЁ вЁдкриття - що я маю рацЁю, а той, хто не погоджується зЁ мною, - не має. Як чудово збагнути таке: нЁкого не слухай Ё завжди йди власним шляхом.
К.К.: Ви згоднЁ, що це помилкова, егоїстична точка зору?
Р.Б.: На жаль, я не певен, що вмЁю контролювати своє еЄо. Я намагаюся не забувати, що голосно розмовляю, Ё це - моя проблема. Але я принаймнЁ не потерпаю вЁд синдрому викривленої самоЁдентифЁкацЁї, як, скажЁмо, Карл СаЄан.
К.К.: А що трапилося з СаЄаном?
Р.Б.: З кожним роком вЁн "бронзовЁє", тому що памятає, що вЁн - Карл СаЄан. Так само, як Норман Мейлер памятає, що вЁн - Норман Мейлер, а Ґор ВЁдал памятає, що вЁн - Ґор ВЁдал. Я не памятаю того, що я - Рей БредберЁ. В цьому й полягає рЁзниця. Неважливо, хто ти. НепотрЁбно розповЁдати всЁм, хто ти такий, бо Ёнакше зникнеш пЁд маскою фальшивої особистостЁ. Справжню твою особистЁсть видно в твоїй творчостЁ.
К.К.: Дехто з критикЁв каже, що ви занадто покладаєтеся на фантазЁю Ё недостатньо на науку, щоб бути поважним науковим фантастом.
Р.Б.: Мене не цЁкавить, що каже технЁчний персонал, який обслуговує наукову фантастику. Їх дратує, що я обходжуся без убивств. Я використовую наукову Ёдею, як платформу, з якої злЁтаю, не падаючи назад. За це вони на мене й сердяться. Вони вже сорок рокЁв буркотять, як це я в МарсЁанських хронЁках посмЁв надЁлити Марс атмосферою.
К.К.: ПопулярнЁсть МарсЁанських хронЁк почалася з лЁтературного огляду КрЁстофера Ішервуда. Ви знали його особисто?
Р.Б.: Це був просто щасливий випадок. ВлЁтку 1950 року я пЁзнав Ішервуда в Санта-МонЁцЁ, коли вЁн переглядав книжки в книгарнЁ. Щойно вийшла моя книжка, я схопив з полицЁ примЁрник, пЁдписав Ё дав йому. В нього витяглося обличчя, в мене впало серце, але за два днЁ вЁн потелефонував менЁ Ё каже: "Чи ви розумЁєте, що ви написали?" Я запитав: "І що ж я написав?" Але вЁн тЁльки запропонував менЁ прочитати його огляд в Таймс. Ця захоплена рецензЁя перевернула моє життя - книжка моментально очолила списки бестселерЁв Ё друкується й досЁ.
ВЁн любязно познайомив мене з рЁзними людьми, з котрими, на його думку, варто було б знатися, наприклад, з Олдосом ГакслЁ, що був моїм лЁтературним кумиром, вЁдколи зявилася його книжка О, дивовижний новий свЁт.
К.К.: Яким був Олдос ГакслЁ?
Р.Б.: Дуже ввЁчливим. БЁльшЁсть англЁйцЁв - тобто бЁльшЁсть англЁйцЁв-ЁнтелектуалЁв - всЁ дуже ввЁчливЁ; поводяться з вами, як з генЁєм, що дуже приємно. Багато рокЁв опЁсля ми з ГакслЁ брали участь в однЁй телевЁзЁйнЁй дискусЁї, де обговорювали майбутнє американської лЁтератури. Проте мене розчарувала його вЁдмова визнати, що наукова фантастика є єдиним шляхом для розвитку художньої лЁтератури.
К.К.: ТодЁ вЁн вже вихваляв достоїнства психоделЁкЁв Див. ГакслЁ О. Брама сприйняття. // ВсесвЁт. - 1994. - No 5-6. - С. 120-134; ГакслЁ О. Небо Ё пекло. // ВсесвЁт. - 1994. - No 7. - С. 136-154; Малецька А. КатастрофЁчнЁ вЁзЁї О. ГакслЁ. // ВсесвЁт. - 1994. - No 7. - С. 155-157.. Мабуть, вЁн запропонував спробувати їх Ё вам.
Р.Б.: Я дав йому єдино правильну вЁдповЁдь: "НЁ, дякую. Не хочу, щоб в моїй головЁ вЁдчинився люк - вЁн може потЁм не зачинитися".
К.К.: Кого з молодих фантастЁв ви вважаєте найкращим?
Р.Б.: Я настЁльки заклопотаний щоденними справами, що в мене немає часу на подЁбнЁ пошуки. Ви усвЁдомлюєте, скЁльки щороку виходить нових романЁв? СотнЁ!
К.К.: Тобто, ви ухиляєтесь вЁд вЁдповЁдЁ?
Р.Б.: Добре - я визнаю: я не хочу читати того, що зявляється в моїй галузЁ.
К.К.: Чому?
Р.Б.: Бо це кровозмЁшення, що неприпустимо. Книжки зЁ своєї галузЁ потрЁбно читати, поки ви ще молодЁ. Коли менЁ було вЁсЁм, десять, дванадцять, шЁстнадцять, двадцять пять рокЁв - я читав наукову фантастику. Але потЁм перейшов на Александра Поупа, Джона Дона Ё Мольєра, щоб перемЁшати їх.
К.К.: Що ви можете сказати про бЁльш вЁдомих наукових фантастЁв, - наприклад, про Курта ВонеЄута?
Р.Б.: Ми знайомЁ, Ё в нас нормальнЁ стосунки. В нього добре чуття гумору, а декЁлька рокЁв тому ми провели чудовий день в Нью-Йорку. Але я нЁчого не читав з часЁв його МеханЁчного пЁанЁно (Player Piano, 1952), а це було сорок рокЁв тому. Тому не можу нЁчого сказати.
К.К.: А про Роберта Гайнлайна?
Р.Б.: Я познайомився з ним в кафетерЁї в центрЁ Лос-Анджелеса. Я тЁльки-но закЁнчив школу, а Гайнлайну був 31 рЁк. ВЁн був добре вЁдомим автором Ё писав гуманЁстичну фантастику, яка вплинула на мене так, що я вЁдважився писати не про машини, а про людей.
К.К.: Що ви можете сказати про авторЁв, якЁ популяризують науку в науково-популярних виданнях, наприклад, про СтЁвена ГоукЁнса Ё його Коротку ЁсторЁю часу ГоукЁнс, СтЁвен (Hawkings) - вЁдомий спецЁалЁст з фЁзики "чорних дЁр". Його книжка Коротка ЁсторЁя часу: вЁд "Великого вибуху" до "чорних дЁр" (A Brief History of Time: From the Big Bang to Black Holes (1988) стала бестселером.?
Р.Б.: У нас є ця книжка, але я не збираюся дурити вас Ё казати, що читав її. ЖЁнка стверджує, що вона прочитала, але я їй не вЁрю. Не вЁрю, що хтось взагалЁ прочитав цю книжку до кЁнця. Я переконаний, що вЁн генЁй, Ё все що вЁн зробив, це здорово.
К.К.: Ви також написали документальну книжку - ЗеленЁ тЁнЁ, БЁлий кит, - про свою спробу разом з режисером Джоном Гюстоном екранЁзувати МобЁ ДЁка. Перш за все, як ви потрапили в цей фЁльм?
Р.Б.: Гюстон запросив мене до себе в номер в готелЁ БеверлЁ ХЁлс, дав менЁ в руку склянку Ёз напоєм Ё за допомогою суто Ёрландських замовлянь пЁдлестився до мене так, що перш нЁж я встиг щось зрозумЁти, я вже погодився провести шЁсть мЁсяцЁв в ІрландЁї, щоб створити сценарЁй. АкторськЁ здЁбностЁ - це його родова риса.
К.К.: Тобто вЁн був у формЁ?
Р.Б.: І ошукав мене. Треба було просто визнати, що вЁн справжнЁсЁнький монстр (про що я, власне, знав), та й вЁдмовитися. Незважаючи на його нещадну жорстокЁсть до мене Ё будь кого поруч з ним, мене стримали Ё спонукали до цЁєї роботи три причини. Це - моя любов до Германа МелвЁла з його китом; благоговЁння перед генЁєм Джона Гюстона, що його показав МальтЁйський сокЁл, - бездоганно зрежисований фЁльм; Ё моє розумЁння того, як мало кому в свЁтЁ трапляється така щаслива нагода. Тепер я залишився з гЁркувато-солодким знанням того, що, дякуючи саме йому, довЁдався про найнеймовЁрнЁшЁ речЁ. НЁхто Ёнший в ГоллЁвудЁ не доручив би невЁдомому новачку написати сценарЁй для повнометражного фЁльму.
К.К.: Чи не цей досвЁд вплинув на вашу вЁдмову писати сценарЁй для екранЁзацЁї 451° за Фаренгейтом, вашого наступного популярного роману?
Р.Б.: НЁ. Це було в 1955 роцЁ. Чарльз Лафтон якось мене добряче напоїв, а потЁм розповЁв, якою ж поганою була пєса, зроблена мною для нього за цим романом, Ё переконав мене бЁльше не братися за постановку власних творЁв. Тож коли справа дЁйшла до Франсуа Трюффо, я сказав йому: "ПишЁть самЁ". З мене досить.
К.К.: Чи сподобалась вам спроба Трюффо?
Р.Б.: В нього вийшло досить добре, але певних речей вЁн злякався. ВЁн не показав МеханЁчного Гончака, який там повинен був бути, тому що це метафора пригоди. ВсЁх тих лЁтаючих людей потрЁбно вирЁзати. Вони лЁтають лише вниз. І пЁдбЁр виконавцЁв був невдалий. Не у всЁх випадках, правда. Оскар Вернер менЁ дуже сподобався.
К.К.: А хто не сподобався?
Р.Б.: ДжулЁя КрЁстЁ, яка грала дЁвчину-сусЁдку. Ця роль не для неї. СусЁдцЁ мало бути шЁстнадцять рокЁв. Тож Трюффо вдався до трюку Ё доручив ДжулЁї грати Ё дружину, Ё сусЁдку, що створювало плутанину. ІнодЁ годЁ було вгадати, хто говорить.
К.К.: Що ви думаєте про другу можливЁсть екранЁзувати роман зараз, коли ним зацЁкавився Мел ҐЁбсон?
Р.Б.: Я хотЁв перезняти 451° за Фаренгейтом одразу пЁсля виходу фЁльму в 1966 роцЁ, тому що дуже багато з роману Трюффо залишив поза кадром. Я аж пЁдскочив, коли менЁ сказали, що "Ворнер Бразерз" хочуть зробити новий варЁант з Мелом ҐЁбсоном.
К.К.: Разом з романами 1984 Орвела Ё О, дивовижний новий свЁт ГакслЁ, ваш твЁр представляє похмурий погляд на майбутнє. Ви хотЁли написати роман-застереження?
Р.Б.: НЁ, це погана справа. Цього робити нЁяк не можна. СкЁльки паршивих романЁв понаписувано з добрим умислом. РоманЁв про доброчинцЁв, екологЁчних романЁв... І якщо ви скажете менЁ, що пишете книжку, або знЁмаєте кЁно про те, як лЁсоруб передумав рубати дерево, я цього нЁ читати, нЁ дивитися не стану.
К.К.: Важко уявити, що людина, яка написала 451° за Фаренгейтом, не намагалась передбачити майбутнє.
Р.Б.: Я б сказав "застерегти вЁд майбутнього". Не передбачити його, а застерегти вЁд нього. Саме так, - гнЁвом, нападками. Нападаючи на те, що вважаєш глупотою, дЁстаєш задоволення. Але в той момент твої справжнЁ мотиви прихованЁ вЁд тебе. Це можна висловити так: "Хай йому грець. Сам не знаю, як воно в мене вийшло".
Наприклад, кмЁтливий винахЁдник з фЁрми "СонЁ" винайшов Walkman - переносний касетник з навушниками - пЁсля того, як прочитав у мене про радЁоприймачЁ в морських черепашках.
К.К.: Схоже, що у 451° за Фаренгейтом на роки вперед передбачено те, що передбачити неможливо.
Р.Б.: Так. ПЁсля того, як нам показали переслЁдуваного полЁцейськими автомобЁлями Ё гелЁкоптерами О.Дж.СЁмпсона СЁмпсон, О.Дж. (Simpson, O.J.), зЁрка американського футболу 1970-х, у 1994 роцЁ звинувачений у вбивствЁ колишньої дружини НЁколь та її друга Рональда Голдмена. Процес Ё все, з ним повязане, докладно висвЁтлювали по телебаченню., коли той крадькома переходив автостраду, вЁдомий журналЁст Рассел Бейкер написав в своїй колонцЁ в Нью-Йорк Таймс: "Як це схоже на останню дЁю з роману 451° за Фаренгейтом!" Я декЁлька разЁв переглядав повторнЁ покази цього телесюжету Ё думав: "ВЁн дЁйсно правий!" На останнЁх сторЁнках роману МонтеЄ Гай МонтеЄ, головний герой роману 451° за Фаренгейтом, спалювач книжок, який вЁдмовився вЁд виконання своїх обовязкЁв Ё втЁк з мЁста. тЁкає вЁд спалювачЁв книжок Ё, заглядаючи по дорозЁ у вЁкна, в кожнЁй оселЁ бачить себе на телеекранЁ. Коли вЁн уникає зустрЁчЁ з МеханЁчним Гончаком, спЁльнота, з якої вЁн втЁк, залишається в програшЁ, Ё, щоб запобЁгти можливЁй панЁцЁ, замЁсть МонтеЄа вбиває перед телекамерами Ёншу людину.
Але те, що сорок три роки тому я передбачив так звану "полЁтичну коректнЁсть", пригнЁчує ще бЁльше.
К.К.: І теж у 451° за Фаренгейтом?
Р.Б.: Так. Шеф пожежникЁв [персонаж роману] там розповЁдає, як рЁзнЁ меншини, одна за одною, затикають людям роти Ё фЁльтрують мЁзки, пропонуючи прецеденти: євреї ненавидять ФеджЁна Ё Шейлока ФеджЁн - негативний персонаж з роману Ч.ДЁккенса Пригоди ОлЁвера ТвЁста. Шейлок - єврей-лихвар з комедЁї В.ШекспЁра ВенецЁйський купець. - спалити обох, або, принаймнЁ, не згадувати! Неграм не подобається чорношкЁрий ДжЁм, який плив на плотЁ з Геком ФЁнном - спалити його, або, принаймнЁ, кудись заховати. ФемЁнЁстки не люблять Джейн ОстЁн, бо з цЁєю жахливо старомодною дамою стЁльки клопоту - зняти їй голову! БлюстителЁ сЁмейних цЁнностей гидують Оскаром Вайльдом - назад, до шафи, Оскаре! КомунЁсти ненавидять буржуа - пострЁляти їх! І так далЁ, Ё так далЁ. Отож, тодЁ я писав про тиранЁю бЁльшостЁ, а нинЁ я писав би ще й про тиранЁю меншин. СьогоднЁ небезпечнЁ обидвЁ. І тЁ, Ё тЁ хочуть тобою керувати. ПершЁ кажуть тобЁ робити завжди одне Ё те ж. А що кажуть другЁ, видно з їхнЁх листЁв: студенткам з Васарського коледжу Приватний елЁтний коледж в штатЁ Нью-Йорк. Заснований 1861 р., як коледж для жЁнок. давай бЁльше фемЁнЁзму в МарсЁанських хронЁках, а афроамериканцЁ хочуть бачити бЁльше чорношкЁрих у Кульбабовому винЁ.
К.К.: І ви їм вЁдповЁдаєте?
Р.Б.: Моя вЁдповЁдь для обох одна: бЁльшЁсть ви, чи меншЁсть, - згиньте! До бЁса всЁх, хто береться радити менЁ, як писати. Кожна меншина дЁлиться на дрЁбнЁшЁ групи, а тЁ спалюють книжки, забороняючи їх. Ота їхня полЁтична коректнЁсть, що панує в студентських мЁстечках - це ж нЁ в якЁ ворота не лЁзе. Небезпечна штука - казати адмЁнЁстрацЁї унЁверситету, чому вони мають навчати, а чому нЁ. Не подобається вам навчальна програма, - йдЁть до Ёншої школи! ВикладачЁ, котрЁ танцюють пЁд їхню дудку - лицемЁрнЁ йолопи! Пора покласти цьому край. Де тЁльки побачите щось подЁбне, кричЁть: "ІдЁоти!" І змусьте їх вЁдступити. ДалЁ, ми повиннЁ негайно опротестувати всЁ квоти, якЁ полЁтизують процес навчання заниженими вступними вимогами, що знижує рЁвень пЁдготовленостЁ студентЁв. Жахливим наслЁдком всього цього є те, що кожен втрачає його безцЁнний шанс.
К.К.: Тобто ви не схвалюєте програми позитивних дЁй Започаткована президентом США Л.Джонсоном "програма позитивних дЁй" (1964), мала на метЁ боротьбу з дискримЁнацЁєю чорношкЁрих американцЁв при наймЁ на роботу. В подальшому програма поширилась на навчальнЁ заклади й охопила ЁншЁ меншини: жЁнок, американських ЁндЁанцЁв, Ёспаномовних громадян Ё т. Ён.?
Р.Б.: Вся концепцЁя вищої освЁти зводиться нанЁвець, якщо для визначення рЁвня успЁшностЁ не застосовувати єдиний для всЁх критерЁй - оцЁнки з однакових для всЁх стандартних тестЁв. ОсвЁта є винятково справою добування знань - не можна Ё далЁ дозволяти, щоб її паскудили клятЁ полЁтики. Залишмо паскудства полЁтикам. [СмЁється.]
К.К.: Як вам жилося з таким даром передбачення?
Р.Б.: Абсолютно незадовЁльно.
К.К.: Чи громадськЁсть добре проЁнформована про цЁ речЁ?
Р.Б.: Нас Ёнформують лише про зЄвалтування Ё вбивства, яких ми не вчиняємо, про похорони, на якЁ ми не ходимо, про СНІД, яким не хочемо заразитися. Все це за якусь чверть хвилини! Але врештЁ, ми все ж не безрукЁ - Ё можемо переключитися на Ёнший канал, або взагалЁ вимкнути телевЁзор. На своїх лекцЁях я раджу слухачам нЁколи не дивитися мЁсцевЁ новини.
К.К.: Як щодо часописЁв? З дитинства ви були завзятим читачем часописЁв. Як би ви оцЁнили їх теперЁшнє розмаїття?
Р.Б.: ПочнЁмо з того, що зараз майже всЁ часописи безглуздЁ Ё недоумкуватЁ. І я скаженЁю вЁд того, що не можу знайти якусь путню статтю. Колись я любив Forbes Ё Fortune, але зараз вони геть захаращенЁ рекламою. Ось чому я вибухнув три роки тому, коли виступав перед нашими провЁдними редакторами Ё видавцями.
К.К.: То чому ви вибухнули?
Р.Б.: Краще буде сказати, що я поволЁ розпалювався - Ё тим сильнЁше, чим бЁльше думав який шанс я маю. Отже, я прихопив з собою свої докази - примЁрники часописЁв Форбс, Форчун, Ґуд гаускЁпЁнЄ (Добра домогосподиня), МакКолз, Воуг, ПЁпл. Я вийшов на сцену Ё сказав: "Давайте поговоримо про справжнЁ проблеми ваших часописЁв". Я пЁднЁс догори примЁрник Доброї домогосподинЁ, погортав сторЁнки Ё сказав: "Пошукайте тут статтю - не знайдете". Наступним я показав МакКолз Ё Воуг Ё сказав: "ДивЁться, тут - так само". Я показав Форбс Ё Форчун. "ДивЁться, - сказав я. - Ось тут, злЁва, у вас стаття на пЁвсторЁнки, Ё тут же починається нова стаття, а тепер гляньте на праву сторЁнку, - суцЁльна реклама". Я шпурнув часописи на пЁдлогу. ПотЁм я показав примЁрник ПЁпл Ё сказав: "Хто схоче читати такий часопис? К бЁсу корпорацЁю Тайм! НайбЁльша в свЁтЁ видавнича група, яка видає деякЁ з названих вище часописЁв." І пожбурив часопис вниз на пЁдлогу. ПотЁм я витримав паузу Ё заспокоїв гудЁння в залЁ словами: "Часописи країни мусять зайнятися освЁтою - Ё навЁть бЁльшою мЁрою, анЁж корпорацЁї - адже вам потрЁбнЁ майбутнЁ читачЁ, чи не так? Як можна Ё далЁ сприяти занепаду розумових здЁбностей Ё ображати людей цим непотребом? Ви мусите бути певнЁ, що в школах навчають читати, бо Ёнакше за кЁлька рокЁв залишитеся без роботи. Ви не матимете читачЁв - вас це не лякає? Мене лякає. ЗмЁнЁть змЁст своїх часописЁв, а тодЁ ще раз запросЁть мене на розмову". Тут я замовк Ё чекав на реакцЁю, з надЁєю, що зумЁв як слЁд їх настрахати.
К.К.: І що ж вони?
Р.Б.: МенЁ влаштували овацЁю стоячи. ОпЁсля пЁдЁйшла КрЁстЁ Гефнер Ё привЁтала мене - я навЁть не знав, що Плейбой також був на цих зборах. Плейбой насправдЁ належить до найкращих в ЁсторЁї часописЁв, тому що жодне Ёнше видання не зробило того, що зробив Плейбой. Тут друкувалися твори бЁльшостЁ з найвидатнЁших авторЁв оповЁдань нашого часу, разом з деякими найвидатнЁшими романЁстами та есеїстами, Ё були представленЁ майже всЁ визначнЁ американськЁ митцЁ. В рубрицЁ Ёнтервю побували всЁ, хто тЁльки мЁг розповЁсти щось цЁкавого. Де ви ще знайдете стЁльки рЁзноманЁтних матерЁалЁв, вЁд майже вульгарних до пишномовних. [СмЁється] Я захищав Плейбой вЁд його першого числа. Його видавцям стало смЁливостЁ сказати: "Нам байдуже, що там собЁ подумає МаккартЁ", Ё надрукувати уривки з 451° за Фаренгейтом. ВсЁ ЁншЁ злякалися Ё друкувати вЁдмовились. Мушу додати ще один важливий момент - я певен, що зЁ мною погодяться всЁ хлопцЁ, хто зростав за тих сумних часЁв, коли Плейбоя ще не було - їм жилося б набагато легше, якби в тЁ часи був у них Плейбой. ХотЁв би я мати цей часопис в чотирнадцять рокЁв.
К.К.: Щоб вЁдточити ваше вмЁння писати?
Р.Б.: Перестаньте! Картинки у вас дЁйсно чудовЁ. Моє поколЁння нЁчого такого не знало. Подобається це вам чи нЁ, але я закЁнчую свЁй виступ на ваш захист, лише додам, що Гю Гефнер - великий сексуальний революцЁонер.
К.К.: Чому ви уникаєте еротики в своїй творчостЁ?
Р.Б.: Немає сенсу писати порнографЁю, коли власне статеве життя в нормЁ. НавЁщо гаяти час на писання про це?
К.К.: Нас завжди вражало Ё здавалося дивним, що наукова фантастика - здебЁльшого фригЁдна.
Р.Б.: Наукову фантастику пишуть люди певного типу. Гадаю, що багато хто з нас запЁзно одружився. Багато з нас є матусиними синками. Я мешкав разом з батьками до двадцяти семи рокЁв. Але бЁльшЁсть вЁдомих менЁ письменникЁв будь якого жанру, особливо тЁ, хто пише наукову фантастику, подорослЁшали пЁзно. Вони настЁльки заглибленЁ в те, що роблять, Ё в свою фантастику, що не зважають на ЁншЁ речЁ.
К.К.: Який лЁтературний жанр з тих, у яких ви працювали, був для вас найскладнЁшим?
Р.Б.: Я пробую писати опери. Я все ще вчуся. Я пишу мюзикл за мотивами Кульбабового вина - працюю над ним з рЁзними композиторами тридцять рокЁв. Зараз працюю з ДжЁммЁ Веббом над новим варЁантом. Ми морочимося вже вЁсЁм рокЁв. Переставляємо частини, намагаючись вирахувати, де слЁд припинити балачки Ё почати спЁвати.
К.К.: Яка була головна причина того, що ви опинилися в ГоллЁвудЁ?
Р.Б.: Я приїхав сюди з ВокеЄану, штат ІллЁнойс, пЁд час Великої депресЁї. БЁльшЁсть людей в наших краях не мали роботи. В 1934 роцЁ, коли тато повЁдомив моїй мамЁ, менЁ Ё братовЁ, що пора братися на захЁд, вЁн уже рокЁв два як був безробЁтний. МенЁ якраз виповнилося чотирнадцять, коли ми дЁсталися КалЁфорнЁї, маючи лише 40 доларЁв, якЁ тратили на житло Ё харчЁ, допоки вЁн нарештЁ знайшов роботу в телефоннЁй компанЁї за чотирнадцять доларЁв на тиждень. Це означало, що я мЁг залишитися в Лос-АнджелесЁ, Ё це було чудово. Я був у захватЁ.
К.К.: ВЁд чого саме?
Р.Б.: Я був без тями вЁд ГоллЁвуду. Ми мешкали за чотири квартали вЁд кЁнотеатру, в якому демонструвалися фЁльми кЁностудЁй MGM Ё Fox. Я навчився ходити туди зайцем. Майже щотижня там вЁдбувалися попереднЁ перегляди. Я гасав по всьому мЁсту на роликах, як одержимий, щоб взяти автографи у чарЁвних зЁрок. То були чудовЁ часи. Я бачив великих зЁрок кЁнокомпанЁї MGM - Норму ШЁрер, Лорел Ё ГардЁ, Роналда Коулмена. Щоб побачити, як виходять або приходять зЁрки, я проводив день перед павЁльйоном компанЁї "Парамаунт" чи "КолумбЁя", потЁм мчав на другий кЁнець ГоллЁвуду. Я бачив КерЁ Ґранта, Марлен ДЁтрЁх, Фреда Аллена, вЁдому пару Бьорнса Ё Аллена - усЁх, хто бував в КалЁфорнЁї. ЩопятницЁ, в супроводЁ охоронця, зявлялася Май Вест.
К.К.: Кажуть, що ви так докучали Джорджу Бьорнсу, що вЁн дав вам вашу першу роботу у шоу-бЁзнесЁ. Чи це правда?
Р.Б.: Так. Джордж був доброю людиною. ВЁн читав усЁ сценарЁї, що я писав щотижня. Вони були жахливЁ, але я так слЁпо Ё шалено кохав голлЁвудське кЁно Ё радЁо, що не розумЁв, наскЁльки був настирним. Без сумнЁву, Джордж гадав, що я вЁдчеплюся, якщо вЁн раз використає мЁй текст в однЁй Ёз вЁньєток - коротеньких оповЁдок Ёз восьми рядкЁв, якими вЁн завершував свої передачЁ. Я ж хотЁв, щоб так було завжди. Коли те лЁто скЁнчилося, я зупинив свЁй внутрЁшнЁй годинник на чотирнадцяти роках. Ще одна причина, чому я став письменником, - це бажання втекти вЁд безнадЁї Ё вЁдчаю реального свЁту, ввЁйшовши у свЁт надЁї, творений власною уявою.
К.К.: ВашЁ батьки схвалили цей вибЁр?
Р.Б.: Дякувати Богу, вони були дуже поблажливЁ. Дивно, але батьки нЁколи менЁ не перечили. Вони просто зрозумЁли, що я божевЁльний Ё що Господь захистить мене. Звичайно, тодЁ, давно, можна було вештатися по мЁсту вечорами без будь якого ризику стати жертвою нападу або насилля.
К.К.: Яка ваша думка щодо сучасного Лос-Анджелеса - землетрусЁв, бунтЁв, пожеж?
Р.Б.: НасправдЁ цей потужний землетрус вЁдродив у Лос-АнджелесЁ оптимЁзм - вЁн, як будь-яка бЁда, згуртував нас. Ви пЁднЁмаєте першу цеглину, потЁм другу Ё так далЁ. Я нЁколи не бачив, щоб стЁльки людей так активно допомагали одне одному. До мене додому прийшов маленький хлопчик Ё сказав, що ось-ось завалиться наш димар, - а я цього й не помЁтив. Наступного дня, просто з вулицЁ, зайшов незнайомий чоловЁк Ё порекомендував дуже добрих будЁвельникЁв Ё ремонтникЁв. Це справдЁ були чудовЁ люди - веселЁ, розумнЁ, винахЁдливЁ Ё начитанЁ! Вони мешкали у нас бЁльше мЁсяця Ё стали частиною сЁмї - ми скучали за ними, коли вони поїхали. ВсЁ нашЁ сусЁди Ё мешканцЁ долини Сан-Фернандо, де справи були разЁв у двадцять гЁрше, розповЁдали про подЁбнЁ речЁ.
К.К.: Вас здивувало, що пЁсля землетрусу автостради були вЁдбудованЁ за кЁлька мЁсяцЁв?
Р.Б.: Ще й в першу чергу? НЁ. У нас людина без автомобЁля - як самурай без меча. Там, де це можливо, я б замЁнив машини автобусами, однорейковою пЁдвЁсною залЁзницею, швидкЁсними потягами - будь чим, що б знову зробило пЁшоходЁв центром нашої цивЁлЁзацЁї, а мЁста придатними для життя пЁшоходЁв. Мене не цЁкавить, куди люди подЁнуть свої автомобЁлЁ, оскЁльки вони вЁддають їм три чвертЁ свого життя - приблизно стЁльки часу люди витрачають щотижня, зайвий раз їдучи туди, куди самЁ не хочуть, щоб побачитися з людьми, якЁ не хочуть з ними бачитися.
К.К.: Вам легко так казати - ви нЁколи не водили автомобЁля.
Р.Б.: НЁ разу в життЁ.
К.К.: Чому?
Р.Б.: В шЁстнадцять рокЁв я став свЁдком жахливої дорожньої пригоди, в якЁй загинуло шестеро людей. Додому йшов, тримаючись за стЁни будинкЁв Ё стовбури дерев, а отямився через декЁлька мЁсяцЁв. Так що я не водЁй. Але справа не в цьому. АвтомобЁль - це найнебезпечнЁша зброя нашого суспЁльства, - машини вбивають бЁльше людей, нЁж гине на вЁйнЁ. Цього року бЁльше 50000 людей загине через них, Ё нЁхто цього навЁть не помЁтить.
К.К.: Донедавна ви були футуристом, який нЁколи не лЁтав на лЁтаках, не кажучи вже про космЁчнЁ кораблЁ. Що ж вилЁкувало вас вЁд цЁєї фобЁї?
Р.Б.: Всього лишень легковик, який ламався чи не у всЁх мЁстечках на нашому шляху, Ё його водЁй, який три жахливих днЁ вЁз мене через Флориду. ПЁсля того, як спустило друге колесо, на мене зЁйшло одкровення. З небес надЁ мною я почув гучний виразний голос: "ЛЁтай, дурню, лЁтай!" [СмЁється] Сорок рокЁв я боявся, що бЁгатиму по лЁтаку, волаючи: "ЗупинЁть! ВипустЁть мене!" Але тепер я завжди лЁтаю. ЗручнЁше всЁдаюся в крЁслЁ Ё, час вЁд часу зиркаючи в ЁлюмЁнатор, ретельно переглядаю часописи.
К.К.: Чи похитнули СтейсЁ Кун Сержант СтейсЁ Кун разом з офЁцером Лоренсом Павелом були викритЁ в побиттЁ чорношкЁрого водЁя РоднЁ КЁнЄа. Їх судове виправдання викликало расовЁ заворушення в 1992 роцЁ в Лос-АнджелесЁ. Ё Марк Фурман СлЁдчий Лос-Анджелеської полЁцЁї в справЁ О.Дж.СЁмпсона, вЁдомий своїми расистськими поглядами. вашу вЁру в представникЁв закону?
Р.Б.: СполученЁ Штати перетворилася на суспЁльство, як я це називаю, паперових хусточок "КлЁнекс" - реакцЁя громадськостЁ, на мЁй погляд, це символЁчна нагода всЁм разом висякатися на полЁцЁю країни, поклавши вЁдповЁдальнЁсть за подЁї в Лос-АнджелесЁ на всЁх полЁцейських. Звичайно, я свЁдомий того, що в полЁцейському управлЁннЁ Лос-Анджелеса не все гаразд. З Ёншого боку, трьох моїх дочок зЄвалтували Ё пограбували чорношкЁрЁ, так що я також упереджений, чи не так? І якби я змЁг знайти тих виродкЁв, я б їх повбивав. Я бачив насильство з боку полЁцейських, але я також бачив насильство проти бЁлої людини.
К.К.: Чи обурили вас заворушення, повязанЁ зЁ справою РоднЁ КЁнЄа?
Р.Б.: Це було щось бЁльше, нЁж обурення - я був страшенно розстроєний Ё страшенно сердитий на мера Лос-Анджелеса БредлЁ. Ми з ним приятелювали десять рокЁв, а через пЁвгодини пЁсля закЁнчення судового засЁдання саме вЁн пЁшов на телебачення Ё, вживаючи жахливЁ слова, оголосив, що вЁн обурений. Ба-бах! - що сталося потЁм, ви знаєте: натовп вийшов на вулицю. І досЁ в мене не вистачає духу сказати Тому БредлЁ в обличчя: "Це ти в усьому винний!"
К.К.: Ви хоч трохи уявляли собЁ, що в чорношкЁрЁй громадЁ Лос-Анджелеса є стЁльки ненавистЁ?
Р.Б.: Не думаю, що хтось знав про це.
К.К.: Чи спЁвчуваєте ви заколотникам?
Р.Б.: АнЁскЁльки. Чому б я мав їм спЁвчувати? Я не пЁдтримував жодного натовпу, нЁде Ё нЁколи. Якби ми не упоралися з цим в Лос-АнджелесЁ, то спалахнули б усЁ великЁ мЁста країни.
К.К.: Якщо Лос-Анджелес - це приклад для Сполучених ШтатЁв, яке майбутнє чекає ЁншЁ великЁ мЁста?
Р.Б.: Разом Ёз вЁдновленням Ёнтересу людства до МЁсяця, моїм найбЁльшим сподЁванням є те, що Лос-Анджелес покаже шлях до вЁдбудови всЁм нашим мЁстам. Вони стали некерованими, Ё рЁвень злочинностЁ стрЁмко злетЁв вверх. Коли ми зможемо повернути людей у мЁсто, рЁвень злочинностЁ швидко впаде.
К.К.: Як цього досягнути?
Р.Б.: Це зроблять передовЁ цивЁлЁзованЁ корпорацЁї - на таке спроможнЁ тЁльки вони. ВсЁ великЁ торгЁвельнЁ комплекси були зведенЁ акцЁонерними компанЁями. Ми повиннЁ перебудувати мЁста з тЁєю ж концептуальною елегантнЁстю, з якою побудованЁ великЁ торгЁвельнЁ комплекси. Ми зможемо перетворити будь-яку неблагополучну частину мЁста в нову, сповнену життя громаду.
К.К.: Як ви переконаєте керЁвникЁв акцЁонерних товариств Ё державних службовцЁв, що саме ви знаєте, що робити?
Р.Б.: Вони слухатимуть, бо знають про мої попереднЁ досягнення. В Сан-ДЁєго центральної частини мЁста не Ёснувало, допоки не була реалЁзована моя концепцЁя, вЁдповЁдно до якої, в самому серцЁ похмурого району нЁчлЁжок був побудований торгЁвельний комплекс "Гортон Плаца". Із завершенням будЁвництва життя в Сан-ДЁєго вЁдновилось. Комплекс став осередком розквЁтаючої громади. А зал для аукцЁонЁв в ҐлендейлЁ, побудований за моєю Ёдеєю 25 рокЁв тому, змЁнив центральну частину цього мЁста. Отже, якщо я проживу ще десять рокЁв, - прошу тебе, Господи! - я ще буду десь тут, щоб на власнЁ очЁ побачити численнЁ змЁни в Лос-АнджелесЁ й пЁдтримати подЁбнЁ проекти у великих мЁстах по всЁй країнЁ.
К.К.: Ви казали, що хочете впливати на дЁтей. Це саме до них ви перш за все звертаєтесь?
Р.Б.: МенЁ здається, що всЁ дЁти в свЁтЁ - мої дЁти, а оскЁльки я сам так нЁколи Ё не подорослЁшав, то всЁ мої книжки автоматично призначенЁ для дЁтей.
К.К.: Яким чином ви вЁдчуваєте свЁй на них вплив?
Р.Б.: Доказом цього є обопЁльне захоплення Ё любов. Почати з того, що дЁти люблять мене тому, що я пишу оповЁдання, в яких говориться про їхню здатнЁсть чинити зло. Я - один з небагатьох письменникЁв, хто дає можливЁсть очиститися у такий спосЁб.
К.К.: Ви б могли сказати, що сумуєте за дитинством?
Р.Б.: Так. ТЁльки дозволиш собЁ почати дорослЁшати, потрапляєш у свЁт повний проблем, якЁ годЁ розвязати. ПолЁтики, фахЁвцЁ - всЁ вони дорослЁ, Ё напружено намагаються зрозумЁти, чому ж вЁддати перевагу. Так не повинно бути. НайвизначнЁшЁ рЁшення виробляються колективною думкою, а нею керує бажання або отримати прибуток, або вийти Ёз справи. Це чудовий стимул, щоб стремЁти до досконалостЁ. З Ёншого боку, багатьох бюрократЁв з тих, що керують мЁстами, не слЁд зобовязувати мати прибутки - коли їм потрЁбно бЁльше грошей, вони просто пЁдвищують мЁсцевЁ податки. Якщо хочете щось зробити, потрЁбно звертатися до акцЁонерних товариств. ДЁсней є найкращим прикладом.
К.К.: Але ж хЁба вЁсЁмдесятЁ роки - десятилЁття скандалЁв з облЁгацЁями на Вол-СтрЁт Ё банкрутствами банкЁв - не утвердили думку, що керЁвники акцЁонерних товариств можуть навЁть перевершити злодЁїв?
Р.Б.: Я говорю про першокласнЁ акцЁонернЁ товариства, такЁ як IBM, Apple, AT&T. Якщо акцЁонернЁ товариства невдовзЁ не переберуть на себе систему освЁти, то все скЁнчиться тим, що великЁ, заселенЁ кольоровими мешканцями мЁста, оточать маленькЁ, заселенЁ бЁлими втЁкачами мЁстечка, якЁ будуються вже зараз, пЁд час нашої розмови. Неможливо засуджувати бЁлих за те, що вони тЁкають. КерЁвники мЁст занедбали найголовнЁший чинник нашого кримЁнального середовища - освЁту. Дитячий садок. Перший клас. Якщо ми зараз же не впровадимо змЁн, ми виховаємо чергове поколЁння пустоголових бовдурЁв. Якщо дозволити хлопцям дорослЁшати так, як це вЁдбувається зараз, то, досягнувши десятирЁчного вЁку, вони нудьгуватимуть, кидатимуть навчання, вживатимуть наркотики, грабуватимуть крамницЁ, Євалтуватимуть - робитимуть ЁншЁ "добрЁ" справи. НашЁ вязницЁ переповненЁ неграмотними, яких колись зневажила мЁська влада. ВязницЁ мають працювати як початковЁ школи, де дЁтей вчать елементарним речам, замЁсть того, щоб витрачати мЁльярд доларЁв в день лише на утримання вязнЁв за Єратами. Уряду слЁд припинити фЁнансувати школи, допоки тЁ не доведуть, що вчать писати Ё читати. СлЁд негайно звЁльнити половину вчителЁв. В країнЁ надзвичайний стан - не навчаючи дЁтей писати Ё читати, ми виховуємо кримЁнальну культуру серед всЁх рас Ё прошаркЁв суспЁльства. Це тривожить мене найбЁльше, бо я не чув, щоб ще хтось, крЁм мене, говорив про початкову школу - школу, вЁд якої залежить наше майбутнє. АкцЁонернЁ товариства, про якЁ я згадував, все бЁльше Ё бЁльше переймаються звязками мЁж спецЁалЁзованими Ё мЁсцевими школами. Пояснити це досить легко - насправдЁ, це прояв егоїзму, оскЁльки вони мусять дати освЁту дЁтям, котрЁ працюватимуть в їхнЁх компанЁях пЁсля закЁнчення школи.
К.К.: Майбутнє, в якому наших дЁтей вчать, щоб вони стали корисними робЁтниками великих компанЁй? Схоже на роботизовану расу з якогось науково-фантастичного оповЁдання.
Р.Б.: Ви про те, як змальовують подЁбне суспЁльство критикани японського стилю життя? Слухайте, неможливо обернути по-справжньому розумних людей на роботЁв. Можна зробити роботЁв з бовдурЁв, але це справедливо щодо будь якого суспЁльства Ё системи. Я не знаю що робити з бовдурами, але ми мусимо спробувати дати їх освЁту разом з розумними дЁтьми. Якщо до другого класу ви навчите дЁтей читати Ё писати, то далЁ все пЁде саме собою. Для того, щоб вирЁшити проблему вживання наркотикЁв, потрЁбно починати з самого початку - з першого класу. Якщо у хлопчика в головЁ є тЁ цяцьки, що йому можуть дати книжки, Ё ви зацЁкавите його науковою фантастикою - вважайте, що майбутнє врятоване.
К.К.: Як ви себе почуваєте у вашому вЁцЁ?
Р.Б.: Коли менЁ виповнилося сЁмдесят Ё я усвЁдомив, як багато моїх друзЁв померли або помирають, я раптом зрозумЁв, що саме тепер менЁ потрЁбно працювати якнайбЁльше. З того часу я енергЁйно пЁдвищив свою продуктивнЁсть. Я все ще на плаву, але останнЁ декЁлька рокЁв були спустошливими через хвороби Ё смерть багатьох моїх добрих друзЁв. Мене глибоко засмутила втрата ДжЁна РоденберЁ [автор Зоряних подорожей].
К.К.: НаскЁльки близькими ви були?
Р.Б.: ДжЁн був щирим другом. Ми приятелювали багато рокЁв, вЁдтодЁ, як бЁльш нЁж 20 рокЁв тому вЁн запросив мене писати для Зоряних подорожей. Але я нЁколи не вмЁв надавати думкам Ёнших людей якоїсь розумної форми.
К.К.: Яка ваша думка щодо заключного ефектного вчинку РоденберЁ, коли НАСА вшанувало його заповЁт Ё в одному з польотЁв розвЁяло його прах у космосЁ? Виглядає спокусливо?
Р.Б.: Це було цЁкаво. Колись я планував, щоб мЁй прах поклали в кемпбелЁвську бляшанку з-пЁд томатного супу-пюре 1962 року американський художник ЕндЁ Ворхол (Warhol) серед Ёнших робЁт виставив зображення бляшанок томатного супу-пюре компанЁї Кемпбел. Ця картина стала одним Ёз символЁв американського поп-арту., а потЁм закопали на МарсЁ. [СмЁється] Але останнЁм часом я зрозумЁв, що маю досить прихильникЁв тут. Отже, я планую побудувати великий, довгий, плаский надгробок, на якому будуть вирЁзьбленЁ назви моїх книжок Ё багато кульбаб, як данина Кульбабовому вину, - книжцЁ, яку любить так багато людей. А в узнЁжжЁ плити буде напис: "Для кульбаб" - сподЁваюсь, що люди приноситимуть їх, так що навеснЁ Ё влЁтку буде квЁтувати живе жовте поле.
К.К.: Чи вЁрите ви в Бога?
Р.Б.: Я вЁрю разом Ё в ДарвЁна, Ё в Бога. Це однаково. Це все таїнство. ПодивЁться на всесвЁт. ВЁн був тут завжди. Це абсолютно неймовЁрно. Але ж розмЁри всесвЁту неосяжнЁ. ВЁн Ёснує завжди, йому немає кЁнця. Це неймовЁрно. Ми неймовЁрнЁ. І той факт, що сонце породило планети, що планети остигли Ё пЁшов дощ, Ё люди вийшли з океану в твариннЁй подобЁ. Як мертва матерЁя вирЁшила ожити? Просто так сталося. Не Ёснує нЁякого пояснення. Не Ёснує нЁякої теорЁї.
К.К.: Це дуже схоже на проповЁдь фундаменталЁста. Ви кажете, що вЁрите в теорЁю ДарвЁна, але ЁнодЁ висловлюєтесь, як креацЁонЁст РелЁгЁйне вчення про божественне створення свЁту. .
Р.Б.: Або, як поєднання обох. Тому що нЁхто не знає. Наука Ё релЁгЁя повиннЁ йти поруч з таїнством, тому що Ёснує певна межа, за якою ви кажете: "ВЁдповЁдей не Ёснує." Чому сонце горить? НевЁдомо. Воно просто горить - ось Ё вся вЁдповЁдь. Чому були створенЁ планети? НевЁдомо. Так сталося. Як на ЗемлЁ виникло життя? НевЁдомо. Просто так сталося. Ви визнаєте це, як вчений Ё як релЁгЁйний проповЁдник. Вчений може навчити як вижити, вивчаючи побудову Ё роботу тЁла, природу хвороби, як лЁкуватися Ё як подовжити життя. ПроповЁдник при цьому скаже: "Не забувай про те, що ти живий". Просто про сам факт, про красу того, як ти щоранку встаєш, споглядаєш вранЁшню зорю, або рясний дощ, чи ще щось, Ё кажеш: "Чудово". Просто чудово. ТеорЁя ДарвЁна не може бути доведена - це теорЁя. Нам здається, що вона Ёстинна.
К.К.: Як по-вашому, вона дЁйсно Ёстинна?
Р.Б.: Це нЁкому невЁдомо. Я не в станЁ оцЁнити її. РозумЁєте, це лише теорЁя.
К.К.: Чи ходите ви в церкву?
Р.Б.: НЁ. Я не вЁрю в людиноподЁбного Бога.
К.К.: Як ви вважаєте, нашЁ душЁ живуть далЁ, чи ми перестаємо Ёснувати пЁсля смертЁ?
Р.Б.: Я маю чотирьох дочок Ё вЁсЁм онукЁв. Моя душа житиме в них. Це Ё є безсмертя. Це єдине безсмертя, яке мене турбує.

© Bradbury, Ray. 1996, Playboy, No 5.
© СнЁгур, СергЁй. 2001, переклад (з незначними скороченнями). hopeodessa@farlep.net

Кена КеллЁ. Ёнтерв'юз Реєм БредберЁ